| Головна » Статті » Профілактика та лікування » Сечовивідна система |
ПРОБЛЕМИ СЕЧОВИДІЛЕННЯ, У СПИНАЛЬНИХ ХВОРИХ, ТА МЕТОДИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
 Чоловіча й жіноча сечостатева система
Коли хворий уперше попадає в клініку в стані спинального шоку, м'язи сечового міхура не в силах скоротитися й видавити сечу, а сфінктери, навпаки, надмірно затиснуті, тому рідину доводиться виводити спеціальними гумовими або пластиковими трубками - катетерами, які як би дублюють уретру. Катетеризація чоловіків - справа більше складна, і катетери для них потрібні більш довгі. Іноді буває дуже важко продавити порівняно м'якою гумовою трубкою щільно зімкнуті гніти сфінктерів, щоб проникнути в сечовий міхур, а насильство при цьому призводить до поранень й занесення інфекції в уретру. Тому катетеризацію повинна виконувати досвідчена медсестра при дотриманні абсолютної стерильності (аж до лицьової маски), але родичі хворого й він сам (особливо якщо вони живуть удалині від медичних установ), перебуваючи в лікарні, повинні користатися з можливості, щоб попрактикуватися у цій процедурі. Принаймні , вони зобов'язані знати оптимальний розмір (товщину) катетера, необхідного даному хворому. Удома варто мати набір катетерів, шприц Жані й стерилізатор. Стерильні катетери можна зберігати в розчині фурациліну. Не завжди надалі можна буде звернутися до медиків і не на всякого можна покластися. Як провести катетеризацію в домашніх умовах? По-перше, стерилізувати все необхідне кип'ятінням протягом 15 хвилин. По-друге, мити з милом зовнішні статеві органи, промежину й нижню частину живота, а також руки. Бажано користуватися стерильними рукавичками й пінцетом. Тепер закрийте нижню частину тіла й стегна чистими серветками, залишивши відкритим тільки пеніс. Жінкам потрібно підстелити чисту серветку також під сідниці. Уводити катетер самому зручніше за все в напівлежачому положенні, жінки можуть контролювати свої дії через дзеркало. Через брак розчинного у воді крему змажте кінець катетера простерилізованим вазеліновим або рослинним маслом. Відкрийте голівку члена або розведіть полові губи лівою рукою. Правою рукою повільно й дуже ніжно вводЬте катетер в отвір уретри. Пеніс при цьому треба втримувати під кутом 45° до живота. Після того, як з почне виходити сеча, занурте катетер ще на кілька сантиметрів. Утримуючи його від вислизання, прийміть сидяче положення й допоможіть спорожнюванню міхура напругою м'язів живота або надавлюючи на ділянку вище лобка. Акуратно вийміть катетер, прокип'ятіте його й заберіть у чистий закритий посуд. Катетери можна використовувати багаторазово доти , поки в результаті кип'ятіння гума не стане твердою або ламкою.
Звичайно періодична катетеризація в лікарнях робиться по певному режимі двічі або тричі в добу, але ваш сечовий міхур може вибитися із цього графіка й наповнитися завчасно . Хворий повинен сам перевіряти ступінь наповнення міхура пальпацією, тобто пальцями вдавлюючи живіт над лобковою кісткою. При надмірному переповненні сечовий міхур буде випирати над лобком у вигляді напруженого тугого бугра. У цих випадках потрібно терміново викликати медсестру, а в домашніх умовах, якщо ви самі не можете впоратися з катетером, "швидку допомогу", пояснивши диспетчерові, що спинальному хворому з нейрогенным сечовим міхуром потрібна термінова катетеризація. Переповнення сечового міхура приводить до зворотнього викиду сечі в нирки(рефлюксу), що може стати причиною приступу інфекційного пієлонефриту. Приступ супроводжується різким ознобом і дуже високою температурою. Отут уже необхідно терміново викликати уролога. У людей, ведучих активний спосіб життя що відправляються в подорожі, іноді виникає необхідність у катетеризації прямо в "польових умовах". Знаючи схильність організму до затримки сечі (вона може бути наслідком, наприклад, прийняття надмірної дози алкоголю), потрібно завжди мати під рукою стерильний катетер. Якось розповідали, що на природі довелося вдатися до допомоги хлорвінілової ізоляції електричного провода замість катетера.  У цей новий період вам потрібно пильно спостерігати за своїм організмом, відзначаючи у всіх тонкостях його реакції на заповнення сечового міхура й на початок рефлекторного скорочення його м'язів (позив). Перше спазматичне скорочення звичайно буває несильним, як би попереджувальним, і воно не здатне пробити стислі щільно сфінктери, але ви повинні навчитися вловлювати цей момент. Вам дається лише кілька секунд, щоб встигнути підставити "переносний пісуар". На тлі природного позиву вам потрібно допомогти руками, щоб повністю видавити сечу. Наповнення сечового міхура часто дає про себе знати різними непрямими ознаками. У шийників з'являється легкий озноб з мурашками в певних місцях, великий піт або відтік крові від чола, в інших - невелике, ритмічне (1-5 разів у хвилину) скорочення м'язів стопи або інших форм спастики. Діурез, тобто кількість сечі, що виділяється за певний період часу, залежить від температури й вологості повітря, внутрішнього стану людини (наприклад, спокою або хвилювання), кількості солі в дієті, роботи кишечника й нирок і, звичайно, від кількості випитої рідини. У спинальників добовий діурез і обсяг одиничного викиду сечі дуже індивідуальний, тому режим харчування, пиття й поводінки кожний повинен підібрати собі сам і не рівнятися на інших. Одні мочаться у звичайних умовах два-три рази на добу, ранком і ввечері, інші через кожні дві-три години, у тому числі й уночі. Це зв'язано, крім усього іншого, з обсягом разового викиду, що часто менше обсягу сечового міхура, здатного втримувати сечу. Справа в тому, що при слабких м'язах великого міхура й тугих сфінктерах перші не справляються з усією кількістю рідини, що скопилася, і викидають лише якусь її частину, тоді як інша частина застоюється в сечовому міхурі у вигляді так званої залишкової сечі. Недобре, коли її кількість перевищує 50 грамів, і зовсім погано, якщо вона більше 100-150 грамів. Застійні явища в сечовому міхурі сприяють розвитку інфекції й утворенню каменів, тому можна сказати, що боротьба із залишковою сечею - це в буквальному значенні боротьба за життя. Якщо природним шляхом спорожнити сечовий міхур не вдається, прибігають до різних хитрувань: видавлюванню або вибиванню. До останнього прийому пристосовуються особи з високою спастичностью: при ударах долонею або кулаком по нижній частині живота сфінктери сечового міхура розслаблюються. Валентина Никольского вже немає в живих, але із вдячністю мають пам'ятати його багато хто: саме він безумовно зберіг здоров'я, а можливо, і врятував життя багатьом спинальникам, що страждали від затримки сечі. По його методу, щоб розкрити недоступний сфінктер сечового міхура, треба пальцями промасажувати і розслабити анальний сфінктер, що замикає пряму кишку. Справа в тому, що анальний і сечовий сфінктери зв'язані рефлекторно й діють узгоджено. Адже в здорових людей при дефекації обов'язково відбувається сечовиділення, незалежно від кількості сечі в міхурі. При сильному спазмі ануса Валентин радив надягти гумовий напальчник на середній палець і, занурюючи його в гарячу (50-60°) воду, уводити палець на 3-5 сантиметрів, розм'якшуючи кільцевий м'яз круговими рухами. Як тільки сфінктер розкриється, продовжуючи масаж, напругою черевного преса або іншою рукою вдається видавити залишкову сечу до кінця. Легше всього це робити на тлі природного позиву, але того ж ефекту можна досягти, і не чекаючи заповнення сечового міхура, а тоді, коли вам необхідно. При менш сильному спазмі досить, сидячи на унітазі, дратувати анус зовні, не вводячи палець у кишку. Поділюся ще деякими спостереженнями на ту ж тему. Якщо ви не выспались і перехвилювалися, чекайте рясного сечовиділення. При різкій зміні клімату й питної води, особливо при переїзді з півдня на північ, у перші дні можуть бути незручності, пов'язані з більше частими позивами. У високогір'ях і на півдні діурез різко зменшується, і сеча стає дуже концентрованою, тому пити в горах треба в кілька разів більше звичайного. - Намагайтеся випити 70-80% добової кількості рідини в першій половині дня, щоб спокійніше почувати себе вночі. Якщо ви зробили промивання кишечника занадто теплою водою, частина її всмокчеться через стінки кишок, і ви незабаром це відчуєте на своєму сечовому міхурі. Інтенсивне усмоктування відбувається також при надходженні калу в нижній відділ кишечника, тому несвоєчасний позив може означати щось більше, ніж вам здається. У багатьох спинальников порушується загальний режим сольового обміну, і в тканинах поступово накопичується зайва рідина. Однак організм сам справляється із цим, і бувають дні інтенсивного скидання цього надлишку (1-2 рази на місяць або рідше), не пов'язані з кількістю випитого напередодні. У цей час можуть з'явитися різь у кишечнику й неприємні відчуття в попереку. У такі дні діурез зростає в 2-4 рази, зате наступного дня , як після бурі, наступає затишок, сеча майже не виділяється. При необхідності протриматися тривалий час раджу напередодні випити два рази по таблетці сечогінного засобу, щоб назавтра убезпечити себе від непередбачених неприємностей у дорозі, гостях, театрі й т.п. Можете з'їсти також кілька шматочків солоної риби. Взагалі ж щоб уникнути сечових інфекцій варто пити багато й часто. Для підтримки кислої реакції сечі, що перешкоджає розмноженню бактерій, корисні яблука, виноград і особливо журавлина (або їхні свіжі соки без цукру). Майте на увазі, що цитрусові, у тому числі лимони, не підкисляють сечу. При схильності до виникнення урологічних інфекцій (мутна, що погано пахне сеча, спазми в сечовому міхурі, часті позиви, загальне нездужання, підвищена спастика, болю в попереку) поряд з курсом лікування, що запропонує уролог, раджу регулярно (постійно) пити сечогінний або бруньковий чай - відвар зі збору наступних трав: трава лаванди -10 г, листя чорної смородини -10 г, листя берези -10 г, плоди ялівця -10 г, шишки хмелю - 10 г, пелюстки троянди або шипшини -10 г, листя мучниці (ведмеже вушко) - 20 г, листя брусниці - 20 г, трава брукви - 20 г, листя подорожника - 20 г, кропива - 30 г, товчені плоди шипшини - 40 г, плоди суниці - 60 г, пагони хвоща польового - 60 г, квіти ромашки аптечної - 10 р. Якщо не зможете відразу зібрати весь "букет", починайте з того, що є в наявності, хоча без мучниці й брусниці вам не обійтися. 5 грамів збору на півлітра окропу настоюють, проціджують і п'ють три рази в день теплим за 30 хв. до їжі. Відвар володіє не тільки бактерицидною властивістю, але й поліпшує обмін речовин, очищає організм від шлаків і регулює роботу дрібних судин. Наші вітчизняні спинальники намагаються не користуватися сечоприймальниками. По моїх підрахунках, лише 10% не обходяться без них зовсім, ще 20% прибігають до них майже щодня, але короткочасно, а 30% надягають час від часу . Здебільшого чоловіків влаштовуються навіть на вулиці "переносні пісуари" у формі пластикових ємностей різного обсягу: нескладно підібрати зручну по розмірі й формі пластикову пляшку, акуратно обрізати їй горло й закріпити на поясі або на стегні гумовою стрічкою. Якщо ви постійно носите гумову "краватку", то варто подумати, чи не поголитися, якщо це маленьке насильство над природою не вступить у протиріччя з вашими эстетическими установками. Навіть при особистій охайності багатьом важко вдається уникнути запаху сечі, що в*їлася в гуму. Наші мочеприемники незручні для сидячих людей, вони негерметичні й погано тримаються, сповзаючи після мимовільної ерекції. Жінки, як правило, використовують для своїх потреб підкладні пелюшки, тому що жіночі мочеприемники ще менш зручні й менш ефективні в порівнянні із чоловічими. Кращими мочеприемниками, як ви вже здогадалися, є закордонні. Верхня їхня частина за формою схожа на звичайний кондом, що наклеюється на липкую стрічечку- пластир (по-англійському "уристрип") і, у свою чергу, обхоплює підставу пениса. Стрічка на мертво й герметично втримує презерватив, але потім легко відділяється від шкіри. Друзям, що бувають за кордоном, замовте дістати в аптеці або в місцевих інвалідних організаціях потрібну кількість таких пластирів або цілих комплектів мочеприемников, які безліч видаються тамтешнім інвалідам. Іноземці регулярно користуються цими виробами, запевняючи, що вони дуже зручні, і дійсно я жодного разу не бачив жодного з них із чимсь на зразок наших баночок. Для лежачих хворих більшу послугу може зробити постійний катетер Фоллея, зовнішня оболонка якого надувається зовні за допомогою груші. При цьому на його кінці в сечовому міхурі утвориться розширення, що перешкоджає вислизанню трубки. Зовнішній кінець герметично з'єднується із прийомним резервуаром будь-якого мочеприемника.
Останнім часом на Заході з'явилися кондоми, заздалегідь змазані біологічним клеєм. Як і багато чого "там", вони, на жаль, уважаються одноразовими, і цю "помилку" важко виправити, тому що клей в'їдається в гуму. Для нашого брата тому надійніше придбати стандартні (не липкі) наконечники з резинкою для фіксації на пенісі. Не слід користуватися бинтами або шнурками, щоб не поранити пеніс, особливо при мимовільній ерекції. Приємно повідомити, що сучасні, на зразок західних, мочеприємники стали нарешті випускати й у Росії. Це заслуга реабілітаційного центру "Подолання". Асоціація молодих інвалідів "Аппарель" також стала випускати памперсы - спеціальні труси для людей із розладом сечовиділення. Для жінок такі нововведення просто незамінні. Шведські жіночі мочеприемники складаються із тришарової матер'яної прокладки "метелика", що пропускається через промежину. Верхній шар пропускає сечу в одному напрямку, середній, одноразовий, усмоктує рідину до 0,5 літра, а нижній - клейончастий. Ця конструкція кріпиться липучками, а поверх надіваються сітчасті трусики. Якщо хтось має зв'язки у Швеції, запишіть адресу фірми: Sanіcare AB, Halsіngegatan 47,11331, Stockholm. Fax 33-25- 3 | ||||||||
| Переглядів: 5987 | | ||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
