Відбувся прес-тур
громадської організації «Спілка Самаритян м. Луцька»
Престур організований департаментом соціальної політики м. Луцька на тему піклування про бездомних та нуждених людей. Спілка Самаритян на кожний Новий рік і Різдво готує подарунки підшефним: геріатричний пансіонат та центр Джерело життя. Спілка вперше у Луцьку, за підтримки Луцької міської ради, організувала вуличний пункт харчування для осіб без постійного місця проживання.
Під час заходу виконавчий директор громадської організації «Спілка Самаритян міста Луцька» Ігор Арсентійович Ляшук розповів представникам засобів масової інформації про роботу очолюваної ним організації та про подальші плани на майбутнє. Він зазначив, що Спілка ставить перед собою такі завдання: здійснення соціальної допомоги; допомога в галузі охорони здоров'я; проведення благодійних акцій; допомога в транспортному обслуговуванні людей з вадами та всебічна підтримка соціально-виховних заходів в м. Луцьку, Волинської області.
Довідково: Рішенням виконавчого комітету від 16.04.09 № 303-1 громадській організації «Спілка Самаритян міста Луцька» було виділено місце площею 100 кв.м. на вул. Словацького, 28 для тимчасового розташування палатки для забезпечення двічі на тиждень гарячим харчуванням осіб без постійного місця проживання. Також цією громадською організацією надається допомога в перевезенні інвалідів, які пересуваються на візках, спеціально облаштованим автотранспортом. На виконання Програми соціального захисту населення на 2008-2010 роки, яка затверджена рішенням сесії міської ради від 06.02.2008 р., в підтримку громадських організацій міста, які надають соціальні послуги соціально-вразливим верствам населення міста у 2009 році ГО «Спілка Самаритян м. Луцька» було виділено 15 тис.грн.
Громадська організація "Спілка самаритян м. Луцька" заснована 1 листопада 2007 року з ініціативи Союзу робітників-самаритян регіональне відділення м. Херне-Гельзенкірхен, земля Північний Рейн Вестфалія, що у Німеччині та за підтримки Луцької міської ради. На сьогодні в ній нараховується 23 члени.
За організаційно-правовою формою Спілка є громадською організацією, тобто об'єднанням громадян, яка створена для виконання представницьких функцій, задоволення та захисту конституційних, соціальних, економічних, майнових, творчих та інших інтересів, а також здійснює свою діяльність на засадах добровільності рівноправності членів.
2009-12-17 http://www.lutskrada.gov.ua/oper/2904.html
http://www.simya.com.ua/articles/59/28770/5/
НА ОБІД ДО ЛУЦЬКИХ САМАРИТЯН
Понад два роки в обласному центрі діє громадська організація «Спілка самаритян», яка влаштовує обіди для малоімущих. У зимові дні сюди добираються люди з різних куточків Луцька
Всім нам знайомий вислів «добрий самаритянин». Нагадаємо, що походить він від біблійної притчі, яку розповів Ісус своїм учням. Йдеться у притчі про самаритянина (тобто жителя Самарії, що в Ізраїлі), який врятував пограбованого мандрівника. З того часу самаритяни стали для християнського світу уособленням доброти, самопожертви і безкорисливості.
- Спілкою самаритян в тридцятих роках минулого століття назвали свою профспілку шахтарі Рурського вугільного басейну (Західна Німеччина),- розповідає виконавчий директор «Спілки самаритян» міста Луцька Ігор Ляшук. - Адже вони мали на меті допомагати людям. І наші партнери якраз німці з міста Хернегельзенкірхен. З їх ініціативи, а також за сприяння мерії Луцька, в листопаді 2007 року ми зареєстрували свою громадську організацію. Основні питання, якими займаємось, - це транспортування інвалідів у візках спеціально обладнаним транспортом та харчування малоімущих. Існує спілка за кошти німців і частково мерії Луцька.
А ось відносно тих, хто приходить на обіди в палатку «Спілки самаритян», то Ігор Арсентійович сказав, що «в душу кожного не заглянеш». Але коли людина хоче випити чаю, з'їсти бутерброда, то ясно, що не від добра прийшла сюди. Одне слово, люди різні. Є й такі, хто втратив житло, бо їх обдурили. А є і лучани, які мають дах над головою, але «життя вдарило».
Літньої пори в палатці харчувалось до двадцяти чоловік, а взимку в списках уже тридцять. На обід тут дають бульйон, гарячий чай, бутерброди, яйця (у святкові дні меню різноманітніше - є цукерки, печиво, фрукти). І це, до речі, тільки у вівторок та п'ятницю. В інші дні людям, очевидно, доводиться шукати інших благодійників.
Того дня, коли ми були в палатці самаритян, тут обідала літня жінка, яка назвалась Раїсою Іванівною. Сама про себе вона сказала:
- Я бомж з пропискою...
І пояснила, що живе в «аварійці» на вулиці Богдана Хмельницького. В ії квартиру на другому поверсі вже й зайти не можна, бо східці впали. А в самій квартирі підлога прогнила. Двадцять років стоїть жінка на черзі на квартиру. Але їй сказали, що питання з житлом вирішиться, коли ділянку, де стоїть будинок, хтось викупить. Добре, що брат притулок дав.
Можна дивуватись, чому так важко живеться жінці, адже в неї, виявляється, є син. А можна і поспівчувати, бо, як каже Раїса Іванівна, в сина роботи нема. І, пообідавши в палатці самаритян, вона несе бутерброди ще й своїм трьом внукам.
Сорокарічний Олександр, якого ми тут зустріли, став інвалідом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Пенсію по інвалідності одержує, але на прожиття її не вистачає. Тож аж з проспекту Відродження добирається в центр Луцька, щоб хоч інколи підкріпитись. Ще один молодий чоловік Володимир живе в сім'ї. І як сам сказав, має роботу - працює підсобником на будівництві. Ось тільки з вересня минулого року зарплати не одержує.
Звичайно, багатьох чоловіків довела до такого життя, що не можуть самі собі ради дати, горілка. Хоч, правда, вони самі цього не визнають. 30 СІЧНЯ 2010р Катерина ЗУБЧУК, ВОЛИНЬ http://www.volyn.com.ua/?rub=33&article=0&arch=1043
|
