Головна » 2011 Липень 21 » ЛУЦЬКИЙ МУШКЕТЕР МРІЄ ПРО ОЛІМПІАДУ
13:43 ЛУЦЬКИЙ МУШКЕТЕР МРІЄ ПРО ОЛІМПІАДУ | |
 Нещодавно колекція медалей майстра спорту України з фехтування, золотого і срібного призера розіграшу Кубка світу лучанина Олексія Сундієва поповнилась новими нагородами — двома срібними і бронзовою медалями чемпіонату Європи, який завершився у столиці Іспанії Мадриді. Єдине, чим відрізняються ці змагання від тих, які гучно висвітлюються у пресі і по телебаченню, що у них змагаються спортсмени на візках Волиняни вже чули про драматичну долю цієї мужньої, нескореної людини. Нагадаємо тільки, що майже десять років тому (25 травня 1996-ого) спортсмен-розрядник з плавання і легкої атлетики, студент, на той час Луцького індустріального інституту, Олексій Сундієв разом зі своїми однокурсниками після чергового екзамену поїхав відпочити на озеро в село Гаразджу. Льоша стрибнув з берега у воду... Після пошкодження шийного хребта йому відмовили частково руки і повністю ноги. До нинішнього чемпіонату континенту Олексій готувався зі своїми тренерами Геннадієм Яновським і Богданом Гоменюком, до речі, теж майстром спорту України з фехтування, з особливим старанням і відповідальністю, адже цілком можливо, що після турніру в Іспанії подібні змагання включать до програми наступних Паралімпійських ігор у Китаї. Принаймні, у 2006 році остаточно визначиться: чи набудуть поєдинки з фехтування серед спортсменів-інвалідів групи "С” (найбільша ступінь ураження шиї) олімпійського статусу. Були і проблеми з підготовкою, з відвідуванням тренувань. Власне, вони і залишаються по сьогоднішній день. У спорткомплекс товариства "Спартак”, що у парку культури і відпочинку на березі Стиру, де проходять тренування, Сундієва з дому підвозить "Таврія” обласного центру інвалідного спорту. Біля під’їзду будинку, в якому проживає фехтувальник, стоїть "п’ятнадцятирічний” "Запорожець” його... бабусі. Цю машину колись отримав дід Олексія — інвалід Другої світової війни, до речі, перший директор Луцької школи-інтернату. Нову "Таврію” він не встиг отримати, помер. Коли старий ЗАЗ-969 ще міг "котитись”, то Олексій на тренування їздив на ньому. А як зламався, то тепер його нікому поладнати. Сундієв стоїть на черзі на автомобіль 497-ий. З нинішніми темпами отримання транспортного засобу інвалідами його групи захворювання, він може отримати нове авто не раніше, ніж у 50 років, а може і в 60. Нині йому тридцять... Та як би там не було складно, до європейського чемпіонату Богдан Гоменюк підготував свого вихованця відмінно. На тренуваннях він садив здорових своїх фехтувальників і вони проводили бої. Так Богдан Костянтинович постійно міняв Сундієву партнерів-суперників, працюючи над його фізичною підготовкою, удосконалюючи технічні й тактичні навички. Тут не можна не сказати доброго слова і про тренера. Богдан Гоменюк після закінчення Львівського інституту фізкультури працював у Ківерцях, а потім більш як 30 років трудився в обласній дитячо-юнацькій спортивній школі, підготував майже тридцять майстрів спорту України з фехтування, серед яких і його син Костянтин. Про те, що він виховує не тільки хороших спортсменів, а й чесних, порядних, гідних людей, свідчить той факт, що у 1999 році, коли життя Богдана Костянтиновича, як кажуть, висіло на волосинці, батько одного з його учнів — Олександр Сухомлин — повністю оплатив у Києві операцію на серце і лікування. Та повернемося до чемпіонату Європи в Мадриді. На цей турнір Олексій поїхав після зборів, які проходили на базі паралімпійської збірної України, що в Євпаторії. Змагався Сундієв у двох видах програми — на рапірі й шпазі. — Так уже склалося,— розповідає Олексій,— що в обох півфінальних поєдинках чемпіонату Європи в Іспанії, я фехтував з добре знайомим мені поляком Адамом Михальчевським. Ще влітку у Варшаві я виграв у нього фінальний бій розіграшу Кубка світу серед рапіристів. І тоді ж поступився у поєдинку за "золото” на шпазі. Нині я переміг Адама в обох півфіналах. Проте вирішальні бої склались не на мою користь. Та якщо поєдинок на рапірах за "золото” представнику Франції я програв чисто, хоч і з мінімальною перевагою — 13:15, то в бою на шпагах з співвітчизником Адама Михальчевського мене, як мовиться, "засудили” — 15:16. Переглядаючи відеозаписи цього поєдинку, усі переконались, що арбітр не зарахував, принаймні, чотири моїх результативних уколів. Та що вдієш, таке трапляється і на змаганнях серед інвалідів... Не хотілося б цю розповідь закінчувати на мінорній ноті. Олексій живе зі спортивним оптимізмом. Продовжує тренуватись, сподівається, що з часом йому допоможуть придбати "Таврію”, щоб їздити у спортзал, що фехтування на візках стане паралімпійським видом спорту, що у 2008 році він привезе з Китаю медаль, яку подарує своїй найдорожчій людині — дружині Світлані. Роман ФЛІШАРОВСЬКИЙ ДОВІДКОВО: Сундієв Олексій Вікторович. МСУМК, 1975 р.н. Клас – С Вид зброї – Рапіра, шпага Травму отримав в 1996р. Фехтуванням займається з 2001р. В збірній України з 2004р. Багаторазовий переможець і призер чемпіонатів і Кубків України,Кубків Світу. Призер чемпіонатів Європи 2005р., 2007р., переможець 2009р. Призер чемпіонатів Світу 2006р., 2010р. Тренер Гуменюк Б.К., ЯновськийГ. Е. Дорошин О. С. | |
| Категорія: Інваспорт | Переглядів: 951 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
