Головна » 2012 » Березень » 29 » Луцькі пандуси 2012 + відео.
22:25 Луцькі пандуси 2012 + відео. | |||||||||
 У Луцьку, як, мабуть, і в усіх містах України, є чимало проблем, які стосуються доступності об’єктів для маломобільних груп населення. ВІП здійснив прогулянку обласним центром Волині із інвалідом-візочником, головою Волинської організації «ІнваВолинь» Валерієм Бакаєвичем (і зафіксував її на відео). У результаті такого вояжу вдалося виявити чимало цікавих, проте зовсім неприємних для людей із вадами опорно-рухового апарату, моментів. Дороги і тротуари Говорячи про інвалідів-візочників, усі відразу згадують про пандуси, які забезпечують доступ до різних приміщень. Однак варто починати взагалі із того, чи можуть ці люди із особливими потребами просто безпечно і комфортно рухатися містом. Виявилося, що Луцьком – точно ні.
Власне наш маршрут пролягав вулицею Рівненською та проспектом Волі. Найперше ми переконалися у тому, що більшість міських тротуарів просто недоступні для візочників, оскільки не відповідає нормам висота бордюр. Тому переважно пан Валерій був змушений рухатися проїзною частиною вулиці. З огляду на перевантаження луцьких доріг автомобілями, такий спосіб пересування лише не зовсім є комфортним, а й небезпечним для життя та здоров’я. Варто зауважити, що згідно із державними будівельними нормами «Доступність для маломобільних груп населення до будинків та споруд» «висоту бордюрів по краях пішохідних шляхів на ділянці рекомендується приймати не більше п’яти сантиметрів. Висота бортового каменю в місцях перетину тротуарів із проїзною частиною, а також перепад висот бордюрів, бортових каменів уздовж експлуатованих газонів і озеленених майданчиків, що прилягають до шляхів пішохідного руху, не повинні перевищувати чотирьох сантиметрів». Щодо останнього, то хоча реконструкцію території напроти Волинської державної податкової адміністрації робили відносно не так давно, долати бордюри, аби дістатися зупинки, навіть там важко. Адже їхня висота перевищує встановлений стандарт, як мінімум, вдвічі. Траплялися у нас також парадоксальні ситуації. Наприклад, коли з одного боку був в’їзд на тротуар, проте з’їзду з іншого не було. Тож через такі «розіграші» інваліду-візочнику не лишається іншого вибору, ніж як повертатися назад та продовжувати свій рух знову ж таки не вельми безпечною проїзною частиною. Ще один момент, на якому варто акцентувати увагу, – це стан доріг. Якщо на нього нарікають автомобілісти, то для візочників це – ще загальніша проблема. Адже у них немає амортизації, аби не відчувати усіх тих ям на собі. За словами пана Валерія, у дощову погоду через калюжі взагалі незручно їздити, оскільки додому повертаєшся зовсім брудний. Транспорт У Валерія Бакаєвича є візок, який працює на акумуляторі. Так йому вдається долати далекі відстані та бар’єри, які непосильні при пересуванні на звичайному візку. Тому громадським транспортом він переважно не користується. Проте, за його словами, такі візки у Луцьку мають лише зо п’ять інвалідів. Чоловік розповів, що інколи їздить тролейбусом. Власне, він знає розклад саме того, який має низьку підлогу, щоб людина могла на візку туди заїхати. А от спеціалізованими маршрутками не користується – каже, що вони просто не зупиняються. Варто нагадати, що наприкінці березня минулого року у Луцьку було урочисте відкриття руху автобусів для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Загалом суть спецтранспорту полягала у низькій підлозі в задній частині автобуса та висувному пандусі. До речі, його висовувати та встановлювати зобов’язаний водій, оскільки саме він відповідає за технічний стан транспортного засобу. Не менш парадоксальною у Луцьку є тема пандусів. Їх сьогодні встановлюють ледь у всіх новозбудованих магазинах, офісах, аптеках та інших об’єктах соцкультпобуту, які розміщені на першому поверсі. Однак навіщо, лишається загадкою. Адже вони не відповідають жодним нормам. Знову ж таки згадаймо про ДБН «Доступність для маломобільних груп населення до будинків та споруд» та порівняємо із дійсністю: Луцькі пандуси: для інвалідів чи для «галочки»?6.1.2 Зовнішні сходи і пандуси повинні мати поручні – цей пункт майже не виконуюється, були такі пандуси лише у Волинської облради, супермаркету «Вопак» на Київському майдані, мінімаркету «Наш Край» та аптеки на проспектів Волі, також позитивно відзначився один із банків міста; 6.2.6 …Поручні пандусів слід розташовувати на висоті 0,7 і 0,9м – за цим теж не часто слідкують, точніше – у більшості випадків їх просто нема; 6.2.3 Максимальна висота одного підйому (маршу) пандуса не повинна перевищувати 0,8 метра при нахилі не більше восьми градусів… Ширина пандуса при виключно однобічному русі повинна бути не менше одного метра – цю норму, складається враження, взагалі мало хто читав при їх проектуванні та монтажі. Найпоширеніша помилка – крутий кут. Особливо Валерій Бакаєвич звернув увагу на «каскад пандусів» на проспекті Волі, де один біля одного облаштували низку магазинів, стоматкабінет та аптеку. Усі ці об’єкти мають пандуси, однак жоден із них не відповідає вище згадуваним нормам. Тож при тому, що чоловік на своєму електровізку долав різні бар’єри, підкорити в’їзд до аптеки він таки не ризикнув. Тому на думку спадає єдиний варіант відповіді на запитання, навіщо ж таки встановлюють ті пандуси, – для галочки. Звичайно, є виправдання, що у багатьох випадках цього не дозволяє прилегла територія, а правильніше – її нестача, аби облаштувати дійсно похилий пандус. Проте знову ж таки вернемося до державно-будівельних норм, де йдеться: «Сходи повинні дублюватися пандусами, а за необхідності – іншими засобами підйому». Проте про підйомники чомусь ніхто і не згадує: мовляв, дорого. Третій варіант, який не прописаний, але все ж альтернатива – кнопка виклику. Тоді до людини на візку може вийти продавець чи консультант і допомогти дістатися всередину, або ж реалізувати товар перед входом до магазину. Кнопки виклику побачити впродовж шляху нашого «натуралістичного» дослідження таки не вдалося, однак пан Валерій розповів, що продавці продуктового магазину у районі його проживання завжди ставляться із розумінням та виходять до входу магазину, аби прийняти замовлення. Житлові будинки Мабуть, найболючіше питання. Адже при спорудженні більшості луцьких будинків не думали, що у них можуть жити люди із вадами здоров’я, зокрема опорно-рухового апарату. Тому у них відсутні пандуси, не у всякий ліфт зможе заїхати візочник. Проте у якості позитивного прикладу Валерій Бакаєвич звернув увагу на новобудову 2005-го року на Київському майдані. Там облаштований правильний пандус, однак, знову ж таки, бар’єром стали надто високі бордюри і невдалий з’їзд із тротуару. Пізніше начальник управління архітектури та містобудування Луцької міськради Юрій Казмірук розповів про те, як виходить із ситуації відомий волинський поет Василь Слапчук, який також прикутий до візка. Він живе у типовому будинку в квартирі. Давали доручення через департамент ЖКГ проектній організації вжити заходів, які б забезпечували доступ цій людині до своєї квартири. Проте безуспішно. Тож Василь Слапчук обладнав пандус, який примикає до перил на сходах. Коли чоловік ним користується, то його опускає і з’їжджає униз. Але стоїть питання офіційного погодження, адже цей пандус звужує прохід, на що нарікає департамент пожежної безпеки. Хоч не все ідеально, але щось та й робиться Головний архітектор Луцька Юрій Казмірук зізнався, що у більшості випадків ситуацію не виправити. Проте разом із тим запевняв, що при будівництві та реконструкції сучасних об’єктів таки враховуються інтереси маломобільних груп населення. Зокрема згадав про реконструкцію Волинського обласного академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка, де доступ до першого поверху таки забезпечили. Однак не було внутрішньої реконструкції і на другий поверх інвалід, хоч як це прикро, досі на зможе дістатися. Також піднімається тема необхідності облаштування Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки, де хочуть зробити так, щоб усі об’єкти на території парку передбачали доступ до них маломобільних груп населення. Окрім того, за словами Казмірука, у 2012 році передбачається реконструкція проспекту Волі від вулиці Шопена до Київського майдану. Інститут «Комундорпроект» наразі розробляє проектно-кошторисну документацію розширення, впорядкування, наведення благоустрою, освітлення й озеленення вулиці із врахуванням засобів для забезпечення доступу для людей із фізичними вадами здоров’я. Контроль і чи з того щось буде Луцькі пандуси: для інвалідів чи для «галочки»?Чому все ж таки допускаються порушення і хто таки контролює дотримання БДН при будівництві, ми поцікавилися у начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в області Юрія Ільчука. Він зауважив, що при будівництві об’єктів соцкультпобуду при розробці проектної документації на об’єкт проектантом повинні враховуватися державні будівельні норми про доступність для маломобільних груп населення до будинків та споруд. Щодо контролю інспекцією, то об’єкти першої-третьої категорії (більшість об’єктів соцкультпобуту) контролюються лише під час будівництва. «Всі об’єкти перевірити неможливо. Це декларується замовником, проектантом через реєстрацію декларацій, так само, як і введення у експлуатацію. Після цього інспекція не може вже робити перевірки і змусити щось змінювати», – розповів чиновник. Зокрема у Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» можемо прочитати: «Не підлягають обов’язковій експертизі проекти будівництва об’єктів I-III категорій складності». Тобто достатньо лише подати до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю декларацію про початок виконання підготовчих робіт та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, термін розгляду яких досить обмежений – до п’яти днів. Разом з тим, за словами Ільчука, є листи від населення щодо встановлення пандусів, спілкуються із власниками об’єктів, однак реакції на це все – практично ніякої, лише часом можуть пообіцяти зробити кнопку виклику. Що стосується об’єктів четвертої-п’ятої категорії, то там проводиться підсумкова перевірка під час прийняття в експлуатацію і легше проконтролювати хід процесу. Минулого року притягнули три проектні організації до адміністративної відповідальності та винесли п’ять приписів. Також минулого року перевірили 26 об’єктів, із них 23 – із пандусами. Однак сказати, що вони відповідають нормам, не завжди можна. «Заставити переробити пандус – неможливо, якщо об’єкт уже зданий в експлуатацію», – зазначив начальник інспекції. «Практично все залежить від замовників – як вони здійснюють контроль», – назвав Юрій Ільчук основний чинник. Разом із тим він розповів, що рік тому усі погодження робили в управлінні архітектури. А зараз у декларації можуть вписати, що пандус передбачений, але чи буде він встановлений – лишається питанням. Таким чином пішли на поступки людям за допомогою Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Хоча й інтереси маломобільних груп населення від цього постраждали. І переконання у тому, що робити щось «для галочки» у нас ще не швидко перестануть, після вояжу з Валерієм Бакаєвичем та коментарів чиновників з приводу порушеної проблеми, зросло. Тетяна ПОЛУЕКТОВА | |||||||||
| Категорія: Безбар`єрність | Переглядів: 1772 | | |||||||||
| Всього коментарів: 0 | |
