Головна » 2007 » Березень » 12 » Церква фіміам
19:22 Церква фіміам | |
 *** У рамках відзначення десятиріччя церква «Фіміам» провела зустріч з інвалідами. До тимчасового приміщення храму під'їжджали «буси», легковики, молоді люди викочували з них інвалідні візки. А вже в приміщенні неповносправних гостей зустрічали усміхнені дівчата з беджиками із написами «Раді бачити вас», проводили до накритого столу. У дверях я ледве не зіткнулася з візком. У чорноокій дівчинці з великим синім бантом на голові впізнала давню знайому — лучанку Ілонку Шишко. Дівчинка — інвалід дитинства, пересувається у візку. Ще донедавна вона спілкувалася переважно з мамою, бабусею і сіамською кішкою. Дитина практично не бувала на вулиці (жінкам нелегко звезти її візок з третього поверху). А після того, як в Ілонки з'явилися друзі — хлопці і дівчата з церкви «Фіміам» — вона ожила. Вони спілкуються з нею, вивозять в місто, на молодіжні зустрічі, читають Біблію. На десятиріччя церкви запросили й неповносправних людей з інших міст і сіл Волині. Я звернула увагу на двох жінок в інвалідних візках, котрі жваво про щось розмовляли. Як з'ясувалося, художниця з Торчина Неля Гергель та вишивальниця з Горохова Ольга Дубінська (на фото) давно знаються — ще з 2002 року.  Зустрілися в творчій лабораторії молодих інвалідів, що проходила в навчально-методичному центрі профспілок. Заприятелювали. Неля розповідає, що з членами церкви познайомилася торік, коли запросили взяти участь в одноденному таборі, що проходив влітку у Гаразджі. — А я їздила в реабілітаційний центр в Мукачеве,— додає Ольга Дубінська.— Трохи оздоровилась, відпочила. Вдячна церкві, що організувала таку поїздку. Ольга — член церкви євангельських християн баптистів у Горохові, а ось Неля відвідує православний храм. Та церква «Фіміам» однаково опікується неповносправними жінками, бо не поділяє людей на чужих і своїх. Усім допомагає вирішувати життєві проблеми. За потреби члени церкви відвезуть неповносправного до лікаря, відремонтують візок чи житло. А добре слово — теж ліки, які зцілюють не лише тіло, а й душу. У церкві це розуміють. Тож роботі з людьми із обмеженими функціональними можливостями приділяють чимало уваги. А започаткували її з ініціативи подружжя Больчуків — Сергія та Наталії. Ці люди добре знають проблеми неповносправних. Після того страшного дня, коли вони потрапили в автоаварію, Наталії довелося пересісти в інвалідний візок. Та нещастя не зламало її. Молода жінка разом з чоловіком допомагає неповносправним вирішувати щоденні проблеми і водночас духовно рости. Наталія — мама двох діток. Тож особливу радість їй приносить робота з хлопчиками і дівчатками, яких життя прирекло на інвалідність. Аби виручити кошти на різдвяні подарунки для них, провели фестиваль «Добродій». Було зібрано 25 тисяч гривень. За ці кошти придбали подарунки, про які мріяли діти. Милосердя властиве не лише дорослим, а й дітям, переконаний пастор церкви Павло Миронюк. Його у їхніх серцях лише треба розбудити. Скажімо, учні з луцьких шкіл №№ 20, 24, дізнавшись про збір пожертвувань для придбання подарунків неповносправним одноліткам, приносили в церкву торбинки з дрібними грошима. — Це дуже схвилювало мене, — каже пастор.— Подібне я бачив в Америці. У багатьох тамтешніх сім'ях діти відкладають дрібні монети для добродійних пожертвувань. Так з дитинства батьки привчають їх робити добро, прищеплюють духовні цінності. Пастор хоче створити у Луцьку реабілітаційний центр для неповносправних і молиться, аби його мрія збулася. Досвід роботи з хворими людьми церква вже має. Не перший рік вона працює з наркозалежними, утримує два реабілітаційних центри для них в Луцьку і Ківерцівському районі. Приїжджають сюди люди з усіх кінців Волині і з-за її меж. Євгенія СОМОВА "Волинь"
| |
| Категорія: Релігія в нашому житті | Переглядів: 1012 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
