Головна » 2013 » Квітень » 6 » «Сонце» тримається на жіночих плечах
20:47 «Сонце» тримається на жіночих плечах | |
 Ольга Дубінська згуртувала понад п’ять десятків людей із фізичними вадами ЇЇ називають «тьотя Оля», «Ольга Володимирівна» та по-дружньому «Оля»… Своїм життєвим прикладом вона доводить, що сила духу здатна подолати будь-які бар’єри долі. У дитинстві Оля перенесла клінічну смерть і, зрештою, опинилася на
інвалідному візку. Згодом, попри людські пересуди та скептичні погляди,
вийшла заміж за здорового хлопця Василя. А коли, незважаючи на
застереження лікарів, сімнадцять літ тому без хірургічного втручання
народила донечку Оксану, усі остаточно зрозуміли – Ольга боєць
нескоримий. Сьогодні вона призер Всеукраїнських рекреаційних ігор з
більярду та дипломант Всеукраїнського конкурсу «На крилах натхнення».
Торік разом із Анатолієм Омельчуком брала участь у Міжнародному ралі на
автомобілях із ручним керуванням «Буковинські Карпати-2010». А це –
траса завдовжки 246 км! Будучи третій рік президентом благодійної місії
«Сонце любові», жінка прагне вивести на суттєво новий рівень сприйняття
інвалідів суспільством – від жалю до поваги! А її реабілітаційний центр
став родиною, де кожен відчув свою значимість і знову отримав можливість
радіти, сподіватися, дружити й любити…
Спілкуючись з Ольгою, мимоволі промайнула думка: якби ж усі українці жили в такій єдності та взаєморозумінні, як люди з обмеженою дієздатністю... Коли ще не було реабілітаційного центру, візочники телефонували один одному, ділилися проблемами та разом думали над їх розв’язанням. Невдовзі почали організовувати зустрічі в скверику у центрі Горохова. Та якось саме під час чергової здибанки здійнявся потужний вітер, почав падати град завбільшки як яйце! Ризикуючи здоров’ям, насилу встигнули заховатися. Тоді й вирішили, що неодмінно матимуть приміщення. «Якби не центр, то пропав би»Першу свою кімнатку благодійна місія отримала по сусідству з
редакцією районної газети. Однак місця там вистачало хіба на кілька
візків, а членів центру все більшало й більшало. Тому як тільки Ольга
Дубінська стала керівником, відразу ж поїхала на прийом до тогочасного
голови Волинської облради з проханням про нове приміщення. І, на щастя,
їй посприяли. Нині в розпорядженні «Сонця любові» велика зала, кабінет,
комп’ютерна кімната, кухня, туалет та комірчина з інвентарем. Жінка щиро
радіє, що й теперішня влада області не скасовує рішень попередньої, а
навіть підтримує. Реабілітаційний центр не платить за оренду, а
погашення рахунків за комунальні послуги взяла на себе Горохівська
районна рада.
– Нашому центру цього року в грудні виповниться п’ять років, –
розповідає Ольга Володимирівна. – Спершу його планували як дитячий,
проте вирішили скасувати вікові обмеження. Ми збираємося двічі на
тиждень: у вівторок і четвер з 10 до 17 години. Кожен знайшов тут ту
частинку світу, де відчуває свою потрібність. Це така собі родина, в
якій неприємностями одного переймаються всі. Наше завдання – захист від
депресії, адже як не крути, та ми не такі, як усі. Є люди, які щиро
зізнаються, що якби не зустрічі в центрі, то давно зневірилися й пропали
б. Знаєте, Бог наділив усіх інвалідів необмеженими талантами, але саме в
доброзичливому колективі вони змогли якнайкраще реалізуватися!
Ольга Дубінська опікується більш як п’ятьма десятками інвалідів. А щойно про центр дізналися за межами Горохівщини, то попросилися двійко людей із сусіднього Локачинського району. Від комплексу «чотирьох стін» утікають у… магазинКоли ж уперше побачив експозицію, власноруч створену учасниками
організації, то подумав, що тут проводяться заняття в секціях, якими
керують викладачі. А зовсім і ні, виявляється, інваліди «Сонця любові»
навчають один одного! Хтось показує товаришам ази вишивання, в’язання,
бісероплетіння чи малювання, а той у відповідь ділиться секретами
більярдної гри та дартсу. Тому не дивує, що підопічні Ольги Дубінської
постійно стають призерами різноманітних конкурсів. І майбутні перемоги
не за горами, оскільки вже 15 липня в Горохові втретє пройде фестиваль
«Повір у себе», на якому інваліди-візочники позмагаються у стрільбі з
пістолета, визначать найкращого гросмейстера та шашкіста, поганяють
наввипередки у спринті та слаломі й продемонструють майстерність
влучання дротиками в мішень.
За сприятливої погоди «сонячні» регулярно роблять виїзди на природу. Там розбивають табір, проводять ігри й конкурси, розводять багаття, варять рибну юшку, співають під акомпанемент гітари та смакують приготовленим шашликом. Неймовірно, та Ольга Володимирівна розповіла, що серед її вихованців були такі, які жили в селі, зате жодного разу в лісі не були! Також в центрі організовують походи в магазини та на ринок, щоб інваліди не соромилися самі собі вибрати, приміряти та купити речі, а не просили це зробити друзів або рідних. Вражає те, що ці люди ніколи ні на що не жаліються, бідкаються лише через горбисту місцевість містечка та малу кількість добротних пандусів. І якщо першого не виправиш й доводиться докладати неабияких зусиль, аби поїхати на прогулянку, скажімо, у парк, то брак пандусів на совісті керівників міста і бізнесу. Андрій СОБУЦЬКИЙ, м. Горохів СІМЯ І ДІМ ІНШІ МАТЕРІАЛИ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ЮБІЛЕЙ ОРГАНІЗАЦІЇ Чоловік носить її на руках | |
| Категорія: Спілки інвалідів України | Переглядів: 1021 | | |
| Всього коментарів: 0 | |
